Анна активно займається благодійними проєктами, збирає кошти на потреби українських захисників і відома своєю роботою з просвітництва іноземців про багатовікову історію України. Коли її родич – воїн – зник безвісти на фронті, Анна розпочала роботу над фільмом "Маґура", який названий на честь української язичницької богині війни та перемоги. Головною метою "Маґури" є привернути увагу світу до зниклих безвісти в Україні та об'єднати людей навколо спільної теми.
Закордон 24 провів співбесіду з Анною про зйомки фільму "Маґури", Україну у вічах британців, культурну дипломатію та мистецтво, що завжди пов'язане з політикою.
"Спочатку я відчувала невпевненість заради повітря.
24 лютого 2022 року - де ви його зустріли?
У Великій Британії я проживаю вже 15 років. У лютому 2022 року я приїхала в Україну, щоб відсвяткувати подвійне свято: день народження мами і маленької племінниці (9 лютого).
Намагалися створити веселу атмосферу для племінниці, але в повітрі вже відчувалося напруження. Люди очікували, що щось може статися, але ніхто не знав, якою буде реальність. Я дуже добре пам'ятаю цю енергетику і атмосферу, але потім мені довелося повертатися до Великої Британії.
24 лютого я захворіла на коронавірус. Почувши новини, я пережила шок і нерозуміння, перелякана за своїх близьких та за майбутнє України.
Спочатку я написала своєму родичу в Росію. Тепер ми вже не спілкуємося. Потім я запитала, чому вони нас обстрілюють. Родич відповів щось незрозуміле. Можливо, він був наляканий. Ми просто закінчили розмову.
Щодо переживань, які я відчувала... це був повний хаос. Навіть не була в Україні, але встановила собі додаток погодження, щоб бути в курсі, коли вона буде у Львові. Протягом перших двох місяців я користувалася цим додатком.
Частинка виступу Анни в рамках проекту "Музика на допомогу": перегляньте відео.
Яким було справжнє життя у перших днях повномасштабної війни в Лондоні?
Підтримка України була широкомасштабною. Її надавали як самі британці, так і українці, що перебували у той час у Великій Британії.
Перші 8 років я прожила в Лондоні. Зараз я живу в Кембриджі. Коли я поїхала до Лондона вперше, це було через те, що я знала, що там є більше спільноти людей. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну у Кембриджі проживало 7-8 українців, які щороку змінювалися через приїзд на навчання, а також ще 4 людини, включаючи мене, які постійно проживають тут.
Україні виявили величезну підтримку. У Лондоні відбулися величезні протести біля російського посольства, а також спонтанне ходіння через місто з синьо-жовтими прапорами. Усі ЗМІ пишуть про події в Україні.
Фільм "МаҐура" має здобути популярність серед іноземних глядачів.
Ідея фільму "Маґура" виникла після того, як я пережив особисту трагедію: моя близька людина зникла безвісти. Чи можливо ви поділитеся цією історією?
Мені не можливо назвати ім'я цієї людини з приватних міркувань. Однак це сталося у нашій сім'ї. Я спілкувалася з воїном за тиждень до його зникнення. Досі невідомо, що саме трапилося. Є кілька версій подій. Ми все ще віримо і сподіваємося, що він повернеться.
Проте це в мені викликало хвилювання креативних думок: як я можу допомогти вирішити проблему зниклих безвістей за кордоном. Від початку повномасштабної агресії я поставила свою кар'єру оперної співачки та її розвиток на паузу. Всі мої зусилля, всі мої дії – спрямовані на те, щоб тримати Україну у центрі уваги за кордоном.
У мене є постійні зв'язки з медіа, особливо в Кембриджширі. Я вдячна британцям за запрошення на інтерв'ю. Це сприяє підтримці України і збереженню її в медіапросторі.
Я почала задумуватися, що можна зробити, щоб освітити тему зниклих безвісти. В Англії існує вислів "слон в кімнаті" - коли є серйозна проблема, про яку ніхто не говорить. І, звичайно, велике страждання та проблема, що ми не знаємо про долю багатьох людей в Україні. Для їхніх родичів та друзів це дуже важкий процес і стан. Оскільки без жодної інформації, ти проживаєш у постійному напруженому стані. Коли думка про те, що могло статися, змінюється сто разів на день. Підсвідомість малює картини, і тобі просто доводиться зупинятися і продовжувати свою роботу.
Мої ініціативи сприяють моєму психологічному самопочуттю, оскільки я розумію, що своїми діями вношу вклад у розвиток нашої країни, як і кожен громадянин України.
Фільм "Маґура" головним чином розрахований на аудиторію з-за кордону. Його тривалість становить 10 хвилин. Як оперна співачка, я намагаюся поєднати все з моєю майстерністю та професійними зв'язками.
"Маґура" буде заснована на оперній арії. Тривалість фільму буде відповідати тривалості арії. Фільм буде візуальним і без слів.
Опера розділена на три частини. Я, як режисерка, поділила "Магуру" на три розділи. Перший розділ відображає минуле, перед війною. Друга частина - сучасність. Це єдиний фрагмент фільму, де будуть показані документальні кадри з України. Перші 15 секунд - матеріали війни, коли відбувалося вторгнення з боку росіян. Далі будуть показані кадри, як ми знаходили в собі сили: від звичайних людей, які зупиняли танки руками, до наших хоробрих воїнів на передовій. Третій розділ - майбутнє, коли Україна перемогла. Там буде елемент, який чітко покаже, що вже пройшов рік.
Як ви розумієте, що перетворюєте свої емоції саме у фільм?
Я завжди намагаюся поєднувати різноманітні стилі мистецтва, щоб ненав'язливим чином підкреслити певні проблеми. Спритно розповісти про ситуацію в Україні.
Є іноземці, які велике зацікавлення проявляють до нас, їм не потрібно нагадувати. Проте є і такі люди, які трохи втомилися від цієї теми. Її потрібно подавати так, щоб з першого погляду не відразу було зрозуміло, що це стосується України, а всі деталі розкривалися поступово.
У фільмі будуть лише елементи, які чітко вказуватимуть на те, що дія відбувається в Україні. Наприклад, герої матимуть на руках браслети у національних кольорах, а також інші українські атрибути. Одна зі сцен буде знята у Львові, перед Оперним театром. На флаєрі, який з'явиться у третій частині фільму, буде зображена повна карта України з кордонами 1991 року. Ці деталі створять атмосферу та аутентичність у кіноповісті.
Для мене дуже важливо знаходити спільне з усім світом у будь-яких проєктах. Коли ти відчуваєш спільність з кимось, то легше допомагати цій людині. Сьогодні у світі дуже багато проблем, серед яких тема зниклих безвісти людей особливо актуальна. Це проблема, яку можна спостерігати у різних конфліктах та навіть на вулицях мирних міст. Тому я хочу знайти шлях, щоб глобально об'єднати різноманітні країни, які зрозуміють, про що я мовлю.
Коли почалася війна в Україні в 2014 році, всі були обурені. Це було болюче для нашої нації. Проте не всі мешканці України відчули це так тяжко, як на сході країни. З цієї ж причини я намагаюся привернути увагу до проблеми зниклих безвісти та зробити світ більш обізнаним з цим питанням. Хоча я не згадую це прямо, але кожен, хто звертає увагу на цю тему, зрозуміє, що це – про Україну.
Маґура - богиня, яку шанують наші бійці.
Ви одразу зрозуміли, що назвете фільм "Магура"? Спершу був образ богині чи сформована ідея?
Сам проект розвивався дуже швидко. Мій родич зник безвісти в серпні 2023 року, вересень пройшов для нашої родини, як у тумані, а вже в жовтні я почала розмірковувати над ідеями. В кінці листопада почала планувати процес. Перші зйомки відбулися в Лондоні 6 січня. З початку 2024 року розпочалася активна фаза. Ми були у Львові. Знову 9 лютого вітала маму й племінницю з днями народження. І саме у ці дні ми завершили львівські зйомки.
Проект швидко та органічно розвивався, і в ході його виник образ Магури - нашої язичницької богині війни та перемоги.
Остаточний образ у мене утвердився, коли я побачила вбрання українського дизайнера Яніса Степаненка. Це дуже особливо. Відразу, як побачила цю сукню, зрозуміла, що вона повинна з'явитися у фільмі.
У "Маґурі" є три сюжетні лінії та документальна частина з реальними кадрами. Одна з цих ліній розповідає про музикантів, які грають. У першій частині фільму вони об'єднуються між собою, символізуючи, як музика може допомагати у важкі часи, коли граємо не для публіки, а для підтримки один одного.
У третій частині музиканти вже одягнені у концертний одяг, оскільки ми живемо у майбутньому, де ми перемогли. Там я вдягнена у цю сукню, а також люблю створювати дуже специфічний макіяж для виступів, пов'язаний з українською язичницькою культурою. Такі крапочки на носі, немов Мавка трохи. Я намагаюся через маленькі деталі привертати увагу до України, зацікавлювати людей нашою культурою, залучати їх питаннями: "а що за такий цікавий макіяж?". Потім можу розповісти про нашу древню історію й показати, що наша культура існує вже дуже давно.
Коли я отримала сукню, виникла ще одна історія. Ми знімали історію нашої богині Маґури, яка блукає полями...(а тепер стоп, щоб без спойлерів). Ми знімали це біля Кембриджа, на невеликому пагорбі, який був мертвий від зими. Маґура блукала там, і тоді мені стало зрозуміло, що фільм повинен мати саме таку назву.
Наші предки вірили, що Магура - богиня, яку кличуть наші воїни, щоб вона допомогла їм у бою за справедливість, за волю, за правду, за все те, що зараз виборюють в Україні.
Маґура - потужне слово, воно наповнене енергією. Навіть якщо ви не є українцем, це слово захоплює. Я вже отримала багато запитань: хто така Маґура. Тож у мене є можливість розповісти іноземцям, хто така Маґура, і можливо вони дізнаються трохи більше про українські вірування. Всі ми знайомі з грецькою міфологією, але українська міфологія теж заслуговує на увагу світу. Вона має цікаві історії та сильних персонажів. Для мене це велика честь привнести цей елемент у фільм.
Печальна тема зблизить нас зі світом.
Коли відбудеться прем'єра "Маґури"?
Ми надіємося, що фільм буде готовий до кінця березня. Одна з причин, чому саме тоді: щоб ще раз нагадати світові про десяті роковини війни в Україні. Це – те, що я постійно повторюю на різних інтерв'ю, як тут, у Великій Британії. Коли мені кажуть: "О, нам дуже шкода, це вже друга річниця вторгнення". І я відповідаю: "Дякую за підтримку, але мушу нагадати, що це – не друга, а десята річниця".
Усе 2024 року я планую використовувати "Маґуру" на різних платформах. Цей фільм не призначений лише для перегляду один раз, щоб глядачі сказали: "молодці, що зробили". Для мене "Маґура" - це інструмент. Зокрема, контрпропаганди. Оскільки ми вже всі усвідомили, що мистецтво не може бути поза політикою. Я буду використовувати цей фільм як тригер для дискусії.
Перший захід, який, сподіваюся, відбудеться у Кембриджському університеті, вже на фінальній стадії обговорення. Формат заходу передбачає прем'єру фільму, де кілька слів будуть сказані про його зйомку, причини вибору теми і спонукальні моменти, важливість підтримки надії на повернення зниклих осіб, а також візуалізацію перемоги України, яка неодмінно настане. Після прем'єри запланована дискусія для обговорення фільму та його теми.
На кожному заході будуть присутні різні спікери, але у всіх вони будуть однакового формату: журналіст, психолог, політик та особа, яка має особистий досвід з темою. Журналісти писатимуть репортажі або зніматимуть матеріали для своїх ЗМІ, щоб зробити українську проблематику відомою у медіапросторі.
Формат розмови буде передбачати обговорення України, але також залучатиме представників інших країн, які ця проблема зачепила. Це сприятиме єднанню нас зі світом, незважаючи на трагічну тему.
Чи ви плануєте провести показ-дискусію в Україні?
Мені б дуже хотілося це зробити. Я консультуюся зі своїми знайомими в Львові. Сподіваюся, що принаймні один такий захід відбудеться у 2024 році.
"Більше ніхто й ніколи не питатиме мене: де знаходиться Україна?"
Як ви оцінюєте ситуацію з російською пропагандою на території Великої Британії?
Зараз – набагато менше. Ліцензію Russia Today скасували.
Присутність російського впливу у Лондоні завжди була актуальною темою. Навіть процес Brexit не обійшовся без російського впливу. Проте ця тема вимагає окремого обговорення. Від початку російського вторгнення в Україну британці стали більш свідомими щодо реальної загрози, яку несе Росія.
Але на жаль, лише після 24 лютого британці справжньо зрозуміли, що таке Україна. Більше ніхто й ніколи не запитуватиме мене: де знаходиться Україна? Раніше я часто чула це запитання.
Інший мій благодійний проєкт "Музика на допомогу" продовжує розвиватися. Зі зібраних коштів ми придбали позашляховики, які будуть використовуватися для перевезення необхідних матеріалів на передову. Окрім цього, ми обладнаємо ці автомобілі швидким обладнанням, що дозволить їм швидко переміщатися по бездоріжжю.
Особливість цього формату полягає в тому, що я приваблюю людей класичною музикою, не українською. Тільки наприкінці є три твори української музики. Це зроблено спеціально, щоб люди послухали концерт світової класичної музики, а потім зрозуміли: рівень української музики такий самий, як у світовій.
Центральною точкою проекту є моя коротка розповідь про факти з історії України, від початку заснування Києва до наших днів. Я вибрала 10 найважливіших подій. Я, як українка, що проживає у Великій Британії, розумію: британці часто не знайомі з нашою історією, ідентичністю та внеском у світовий розвиток. Єдине складне питання, про яке я говорю, - це Голодомор. Я попереджаю про нього людей, розповідаючи, що це трагічна історія, яка повинна бути відома.
Я дуже радію, коли після цих концертів люди висловлюють подив: "ми не знали, ми не знали нічого про Україну, як цікаво". Це розсіває насіння інтересу.
Останній концерт відбувся у приватному середовищі – у районі Ноттінг-Хілл у Лондоні. Попередній публічний концерт відбувся з колишнім виконавчим продюсером каналу Channel 4. Він був вражений форматом і запросив мене виступити у своєму домі для збору коштів на допомогу Україні. У залі були представники Universal, CNN, BBC та інших впливових медіакомпаній. Зібрали ми 15 тисяч фунтів, але ще важливіше те, що ці люди почули правду про історію України.
Мені цікаво ваша думка: ви вважаєте, що українська культурна дипломатія успішно функціонує у Великій Британії?
Я високо ціную культурну дипломатію України в Великій Британії. Тут діє видатна установа - Український інститут, керівницею якого є Олеся Хромейчук. Після того, як вона прийняла посаду директора, діяльність інституту ще більше розквітає.
Команда витрачає багато зусиль на організацію різноманітних заходів з метою відкриття української культури з різних перспектив.
Сама Олеся має свою драматичну історію. Її брат загинув на війні ще до повномасштабного вторгнення. Вона написала книгу "Смерть солдата. Історія, розказана його сестрою". Через цю книгу Олеся проводить багато заходів, де пояснює, що війна розпочалася раніше, ніж 24 лютого 2022 року. Проте це – лише її особисті зусилля. Як директорка інституту, Олеся організовує численні цікаві заходи.
Бажаємо, щоб українці, що проживають в Україні, знали, що ми (люди, які давно не живуть в Україні) - українці усередині своєї душі. Життя призводить людей до різних країн і куточків світу. Проте, важливо, як ти відчуваєш до своєї батьківщини, як ти підтримуєш її.
Я шукаю одну особу. Я не знаю її ім'я.
Потім настала пора рухати далі. Анна сказала, що вже настав час йти далі.
Я шукаю одну людину. Я не відомо її ім'я. Якщо це конфіденційно, я не бажаю знати її ім'я. Проте мені хотілося б, щоб вона знала, що трапилося щось.
У квітні 2022 року Маша Єфросиніна опублікувала скріншот чату, в якому вона прокручувала повідомлення. Ймовірно, цей скріншот надіслала одна з підписників Маші. В цьому чаті були лише однобічні повідомлення. Дівчина не зупинялась у відправці повідомлень своєму батькові, який, за її знанням, загинув у перший день повномасштабного вторгнення.
У той час я вже працювала над створенням нової опери про Пенелопу - дружину Одіссея. Коли з'явилася лібретистка, ідея розрослася, щоб це було 7 історій. Прем'єра опери "Пенелопа. Сім способів чекання" відбулася у Лондоні у вересні 2022 року.
Кожна із 7 історій - це історія Пенелопи. Але кожен раз вона розповідає про різних жінок, які чекають. Перша частина - це історія про Пенелопу, яка чекає Одіссея. Інші частини - це різні історії життя людства. Побачивши цей чат, опублікований Машею, я переклала всі повідомлення англійською, надіслала нашій лібретистці і сказала, що одна з частин опери буде про Україну.
Цей фрагмент називається "Україна 2022 - Витримати". Він містить цитати повідомлень, що дівчина писала своєму татові, де вона запитувала: "Тату, чому ти не дзвониш?". Дівчина була обурена і благала його передзвонити, хоча розуміла все...
"Україна 2022": перегляньте уривок з опери (просимо увімкнути українські субтитри)
Ця частина розповідає про дівчину, яка не згодилася припиняти очікування.
Там були різноманітні повідомлення. "Тато, я хочу вигуляти собаку, але мама каже, що це – надто небезпечно", "Тато, ми хочемо поїхати, але потяг знову скасували... і куди нам поїхати, порадь щось", "Тато, твій побратим телефонував і сказав, що ти був дуже хоробрим, я не хочу, щоб ти був хоробрим, я хочу, щоб ти був тут", "Тато, я відпочивала тебе сьогодні, але я не перестану тобі писати".
Я співала всі ці цитати англійською мовою. Коли люди приходять слухати оперу, вони пам'ятатимуть, що відбувалося в Україні у 2022 році.
Я дуже бажаю повідомити цій дівчині, що існує таке твір, в якому її батька завжди будуть пам'ятати.